Напроти гори Оливної

Юрій Буряк

1

Напроти гори Оливної,

якраз напроти Гори,

є вуличка у старому Єрусалимі

з барельєфом, який відлив

майстер, в неопалиму

рамку обрамив. У ній старий

2

бородань-іудей, виноградар

чи пекар, чи, може, пастух

одягає намисто на шию

молодичці, що рада

прийняти намисто – тут,

схоже, в обителі мертвих,

а старий, мов галич на жертву,

3

жестом широким, руками

великими, що майже по лікті

випали з рукавів,

золотий ланцюжок і коштовний камінь

тримає над головою дорогоцінним реліктом,

щоб одягти їй на шию

(завтра – дорога на Тель-Авів

і відліт на Київ з Бен-Гуріона),

і я тебе уявляю, мудонно,

з дарами від “Соломона”.

4

Завтра я бачитиму закуток Єрусалима

з трояндами на балконах і біля дверей

білими сходинками, і цей різновид калиму

за любов твою вічну, й цей іудей

із широким жестом проявляться у мені

і почнеться відлік на дні

5

повернення чи забуття,

чи, можливо, зупинки

часу до пролиття

світла на ті картинки,

тобто на те, що сталось

як в Одкровенні. Й біле місто

під небом завжди мінливим

ознаками переповнене як навмисне,

зрушень і землетрусів, пізнього каяття,

6

іншої географії, сліду від підошов

і відбитків пальців, і не тільки пальців –

тих відбитків, які в бувальцях

побували після слів твоїх: “Поїзд пішов”.

7

Я залишу на пам’ять

cвітлину: біля білого туфу

плит напроти Оливної, рам’я

іудея-бороданя і такого ж гатунку,

як, напевно, в царя Соломона,

найкоштовніші грона золота і каміння

відтіняють обриси ліній

8

ніжної шиї, кругленьких пліч,

радісне світло жіночих віч

і в очах свічок невгасима січ

усього лише на барельєфі

біля дверей, у бічному нефі

на межі немислимих тисячоріч

у межиріччях вавілонських рік

з написом:

9

“Дякую, Господи, що мені послав

таку, найдорожчу за всі скарби,

що жили ми із нею у цій оселі

з виноградом і хлібом, завжди веселі

і була б вона мені за жону, аби…

(далі збито зубилом)

є і буде (а я – її чоловік)

у минулому і в теперішньому, і повік

віків!”