«Душа як вранішній Єрусалим...»

Юрій Буряк

Душа як вранішній Єрусалим у день Суботи,

коли порожньо на вулицях,

і лиш поодинокі вірники

повертаються із синагог. Вітер, прохолодний

як на цю пору, мете сміття…

вулички, які зберігають вигини ландшафту,

навертають до забуття,

коли смуток накочується вітром

з Оливної гори, або як хвилі морів

у південному напрямку,

морів, які ти перелетів, доки дістався у Тель-Авів

до річки Кевар, що була тут за часів Єзекиїла.

Та навіть у готельному номері “Лев Єршалаїм”

хвиля накочується як сила

не Батька й Сина, й не Духа, а іншого “духу”

і чути твій голос:

“У нашому домі з’явився мужчина”,

й на двоспальному ліжку поруч зі мною

бугриться туша із м’язів пітних,

після +33 настає прохолода, ранок іде зі Сходу,

біля баптистерію унизу біліє колона.

Все гаразд. Тиск нормалізувався.

Пульс як у Наполеона.