Знак згори

Юрій Буряк

1

Це те, що просив я,

що в іншій далось:

горіховий погляд і губи,

волосся каштанове,

щось

від Божого Промислу –

труби,

занесені у високость.

2

І відблиск вогню на обличчі

у Храмі Господнього Гробу,

і дим,

й освячені свічі –

як знак ізгори навіть в тому, що ти

являлася двічі

і тричі.

3

І поглядом, обрисом вилиць і вуст

така мені заповідалась,

не в іклах, веригах, не в скреготі вузд,

а в тім, що було, а не сталось,

а в тім, що осіло і випало в муст

і хмарою в небі розтало.

4

Але я просив під Стіною Плачу,

щоб Він повернув тебе знову.

Я знаю напевно: мене Він почув,

й тебе, молоду і здорову,

без баб’ячих бздурів, із тихим вогнем

в очах

повертає, мене

5

до справжніх чеснот і до чистих

джерел

Він знов навертає,

так, мовби в Марії

твій образ притьмарений вистиг

і знов спонукає до дії,

де музика біосу, надр життя,

зародження світу і серцебиття.

6

Цей рот, промальований ніжно, зі сцен

альпійських а ля пасторалей,

голівка, як в юної Софі Лорен,

яку Ти в камею огранив –

яку відкриваєш у ній таїну:

чи те, що на іншу свій погляд зверну,

7

чи те, що я в тій не розгледів,

в яку сім бісів уселив й сатану,

що наче той лебідь на Леді,

не леді, звичайно, а бледі, багну

улеглій у цім вертограді.

8

Чи, мо’, задля того мене поманив,

щоб Іовом вдруге почувся

і лохом погнав ся як звір на ману,

що копія з тебе в очу вся.

Я Промислу Божого в тім не збагну

і вкотре, збиваючись, вчуся.

9

В якому Шеолі, у Пеклi, в Аду

конструкцію тіла несучу

(ну, де я таку ще знайду?!)

із поглядом рвійним, рішучу,

у музиці тіл, у піднесенні душ,

ну, де я таку ще знайду –

10

незримо

сліпучу?!