Диво святого духа

Юрій Буряк

1

Духом святим хотів би

для Йосифа стати,

в голубки або хохітви

у дзьобі мати

гілку із зерням гірчичним.

Хотів би я стати вічним

2

у Сині своєму Духом,

але перед тим хотів би

натішитись рухом

його у лоні

твоєму, хоча ти й не Марія.

Хоч дівство твоє маліє

3

і губиться у шарадах

і генних нашаруваннях

від “наці” до “колорадо”,

моя дистанційна пані,

в яку я хотів би Духом

проникнути через вухо.

4

Була й така чудасія

в Егейї, зі скель Кікладських

я зрів, як Горгони змії

росли з черепної кладки,

та й сам Громовержець згинув,

напевно ж, через Афіну,

5

яка йому через череп

пройшла, не завдавши травми,

та Дух не проходить через,

він виплід чиєїсь драми.

О бідний Йоріку Йосиф,

Марія під серцем носить

6

тобі великого Сина

посланця Бога і Бога

самого. Чия ж вона половина –

твоя чи Духа Святого?!

Мільйони шедеврів носить

твоя жона рудокоса

7

в пігментних плямах на личку,

живіт, округлений ледве,

і я хотів би навічно

тебе пройняти мов грегор

і Сина вочоловічить

і влитися Божим EGO.

8

Відтак я дивлюся на гори,

на небо з шовків і вісону,

на плит надмогильних Тору,

що входять в нейтральну зону,

куди прийшли подорожні

повз Іродові сторожі,

9

де в Яслах лежить на соломі

з пупцем надрізаним хлопчик,

і зірка у крокв розломі

йому зазирає в очі.

Марія сиділа боса

над ним, а над нею Йосиф

10

стояв і потилицю чухав

над дивом Святого Духа.

О небо Єрусалима!

О Книга Неопалима!