Едемський сад

Юрій Буряк

1

Котрому із дерев едемських

ти був рівнею в славі?

Байдуже, де і з ким –

чи на столі, а чи на лаві –

в саду божественному дрізд

співав весь піст.

2

Котрому із дерев едемських

ти був рівнею?

Коли валандався ти де з ким

Та захопився нею.

Навіщо ти в Шеолі з ними

широколистяно шумиш

3

і щедро зрошений водою,

як фараон із гомінкою

юрбою, гинеш од меча,

стрясаючи падіння гуком

безодню, древом одноруким

шумиш? Та краще б ти мовчав!

4

Там найдобірніші дерева

покрито вічності водою,

і водоспади з ревом

ідуть горою,

і нашаровують часи,

розбивши наші голоси

5

і роз’єднавши навпіл їх,

і запускаючи в колайдер

прискорень понадзвукових,

дерев едемських у роздрай де

коріння вкинуто й верхи

за фараонові гріхи.

6

Ти разом з іншими лежиш,

з гори зірвавшись, кедр ливанський.

Шеолу дно – дзеркальна звиш

небес в глибинах океанських,

великі води припинились,

дерев едемських половину

7

ніколи не піднімуть з дна,

і ти лежиш із тими разом

у многоті смутна,

мечем розлита поза часом,

і я, як зіпхнутий в Шеол

твій безголовий богомол,

8

рахую стовбури, як дні,

дерев едемських, що одні

у славі й величі рівня

моїм думкам і почуттям

того божественного дня,

коли ввійшла в моє життя

9

і ти, найкраще із дерев

глибин підземних, хто дере

тебе на лаві чи столі

і всі дерева польові.

Він був прекрасний висотою –

мов кедр ливанський, із тобою.

10

Тепер в ущелинах вода,

Немертве море – Іордан.