Заблудна дочка

Юрій Буряк

(З Блейка)

Днесь провиджу я:

сон стряхне земля

(у душі твоїй,

в глибині її),

щоб нарешті, etc.,

зглянувся Творець –

дав пустелі сад

після втрат і зрад.

Десь ген-ген, де край,

мов далекий рай,

дівчинка блука

нетрями гайка;

скільки ж їй, малій,

що на край землі

пішечки дійшла?

Досі ще мала.

Глушина й довкруг

голоси папуг,

але в тиші крізь

хащі голос чийсь:

дівчинки батьки

в пошуках дочки

плачуть і кричать,

сон зморив дівча

і настала ніч,

і впереміш – сич,

батько й мати, плач

уві сні дитяч…

І наснилось їй:

мати голос свій

подає здаля,

і пливе земля

в сутінки нічні!

Місяць у вогні.

Не змикає віч

дівчинка. О ніч!

Глибше впала в сон:

сниться їй бізон,

равлики і біг

хвиль берегових,

з рук морських і ніг

сниться восьминіг,

восьминогів гра,

сниться їй гора,

але ось бізон

розбиває сон,

сонце й береги

звіру до снаги,

забирає він

дівчинку з глибин

хащів, а довкруг

восьминогів спрут

з моря дістає

і хапа бика,

а вона його

поглядом шука,

хвилю в ноги їй

підігнав прибій,

тільки восьминіг

пальці рук і ніг,

шкіру лобиза,

мацаком злизав

з оченят сльозу,

тягне мов козу

в море здобич він,

але знов з глибин

вирина бізон

і пливе у сон.