10

Юрій Буряк

Коли раптом руками він змахнув, наче птах

і з сувоєм письмен тих як підкошений впав;

наче стулки молюска, що змикаються, час:

там туманності, зорі, там, де в простір від нас

віддаляє Адама, відпадаємо од…

діти Світла і Пітьми, від народу народ.

Кров на шиї, мов згусток, наче форма вузла

із малого народу і великого зла.