5

Юрій Буряк

Офіційної мови незнання, кабала,

ніч її пурпурова і кривава хула,

не почуєш у сферах на землі, в небесах

мова зоряним пилом пересіється в прах;

на землі не діждавшись накопичення дат,

без минулого мова йде сама в персторяд.

Досконалості люду треба ждати – коли

скам’яніє в породу мова тих, що були.

Час, покритий вузлами, як старого персти,

в часопросторі сущі холод, спека і ти,

в цих вузлах речовинних чути кожного вплив,

мудрість їхню проймає пульсування вузлів,

проникаючи в душі молоді і старі

і в найстарші, найперші, будь-якої пори.

Вірам крони й коріння переплутує страх,

православ’я з ісламом шелестять на вітрах,

центр Землі обплітає і поборює смерть

віра давньоюдейська під ногами як твердь,

вирятовує птаха (й так щохвилі), який

із болота виймає лапку, ставлячи свій

карб і далі, все далі, упіймав а чи ні,

він крокує болотом, мов іде по стерні.