3

Юрій Буряк

Хто ти, в залізній клітці? Гак, запечена кров.

Дерево над віками, листя померлих мов.

Шелест їхній із шумом хвиль, зі скреготом кліть

підіймається вгору, вище від верховіть.

Спогад, болю фантомний, мова – фантомний біль,

хто на гаку з тобою, зв’язаний між розгіль?

Як уві сні кагану янгол пророчив, ти

логосом і глаголом знову маєш пекти.

Наміри, а не справи завжди ближчі Йому,

ангел каже кагану і розганяє тьму

смердів його без’язиких, він обирає сам

те, що в імені Сіфа, що чуже Небесам.

На землі – Інквізитор, а над нами – Творець,

текст обдертий гаками, Логос, аще то мрець.