9

Юрій Буряк

Так вважали хозари: є відтинки життя,

що вузлом позначали до джерел вороття,

ті джерела карбами прикрашали ціпки,

що з собою носили юнаки і дядьки,

знак найвищих осягнень у житті – черт і рез,

які сном називали чи дарунком небес.

Равлик – наше майбутнє, його ріжки, бува,

на тверде щось наткнувшись, забувають слова,

його видно буває, коли зовні воно

слимака нагадає чи розгорнеться сном,

і тоді лише з нами в нас живе майбуття,

коли в тілі Адама – й наше серцебиття.

І тоді ми – провидці і господарі снів,

бо диявол не бачить снів прийдешнього днів

і приходу не бачить після посухи – злив,

те, що бачили ми вже в Духів день, як посли

біля ясел з волами, із пустелі волхви,

що із пустки явились і в пустелю пішли.

Письмена їхні бачив, але втямити їх

навіть не намагався – книгу мандрів і лих.