7. Неканонічний коментар до страсної п’ятниці

Юрій Буряк

На першому повороті дороги чи сходів,

Там, біля Дніпра на дебаркадері,

Де вітер з бризками і теплоходів

Закличні гудки скидаються на океанські,

Ти опустив його нижче за ту шмаркату,

За ту барокату, за ту, циганську.

На другому повороті путівця чи сходів

Ти обійшов його, начеб на самокаті,

І на рокоті, на перекаті

Не зупинився на слові «Годі!»

Ти мав його знищити на перфокарті

Лічильних машин для «малих» народів.

На третій стадії другого повороту

Ти почав таврувати від скіфотавра

І включив свою подругу кривороту,

Сю кривулю-зайду, самицю кентавра,

На всю лють палеонтологічну,

На домежну підлість, на пограничну.

На четвертій стадії другого повороту

Ти прибрав так само, кого мав прибрати,

І побачив шмаркату свою, барокату

Баракуду свою циганську – смерть,

Що схилилася над моїм первородним братом

З акінаком тавра, з мечем сколота.

І повівся на колесо на вогненне

Ти на п’ятій стадії третього повороту;

Як фугаска сліпа, вже не знав, кого ти

І за віщо, заведений на скажене

Смертоплавання, плавальнику з підлоти

З акінаком тавра і з мечем сколота.

Хоч тобі з вітряками на обрії герць

Заповідано тими, хто не гравець,

Хто на шостому повороті

Залишає тебе чорноротій

Баракуді твоїй барокатій. Смерць. (Смерч. Смерть. Мрець.)

Хто вибудовує простір без тебе

І сходи сьомого повороту в небо

Безповоротно.

Від підошви глина відпала.

Ти не годний віри

не годний віри

не годний

віри