8. Слово

Юрій Буряк

Якщо слово пропало, запало у часі, згубилось,

Невичерпне до того, коли на череп’я розбилось,

Мов криниця вичерпна, що вичерпана сповна

(Вичерпало себе до дна),

Не розчуте, глухе в глухомані глушенній

Чи заглушене кляпом причерпувалося для на

Собі незбагненним у пітьмі теменній,

Якщо Слово твоє невимовно жарке

Привертало увагу контори на Ке

І зітерте в підвалах і скроплене, Слово не чуте

В серці Слова якщо і якщо не з опудал

Недомовлене Слово, безмовне й німе

Ради Світла з’явилось, як Серце саме

Коли в темряву вбили його мов цвяшок,

Мов коріння, корчоване від пелюшок

Вкіл осердя його, і довкола тих кіл

Серцевина його, де за вишколом шкіл

Воно в темряву кидане, мряку із мряк

Летаргійного сну, де помер би усяк,

А воно не померло, засяяло вспак,

І розходиться світло його доокіл

З мовчазного осердя, із центру мовчання

До усіх носіїв його і надзвчайних,

Де чекають і чують і кличуть із серця

Доки Слово у Слові – коли (ж) відгукнеться?