17. Злами і кривизни

Си Кунту (переклад Юрія Буряка)

Зійду на той Тай Хан,

Кружляючи в блакиті Баранячих Кишок.

Вечірня мла, як струми яшми…

Ніжно-тонка духмяність далеких квітів.

Сили людини у часі,

Звуки сопілки кочівника цяна.

Сили ніби пішли і знов повернулись,

Звук зачаївся, та все ‘дно триває.

Кола, звивання – водяні візерунки,

Псина* вітер кидає, відкидає.

Дао не входить в незмінні форми речей,

Круглим, квадратним стає разом з ними.

* Назва могутнього птаха.