22. Пурхання, ширяння

Си Кунту (переклад Юрія Буряка)

Неспівмірний з юрбою, йду від неї,

Гордо й піднесено віддаляюсь од стада.

З гір Хоо святий лелека;

Він, як хмари з вершин Хуа:

Високої душі чоловік на картині,

В його обличчі – космічна велич.

Листок пирію на гребені вітрів

Мчить у безмежний простір –

Настрій цей то мов невловний,

То буцім зараз ось-ось і почуєш.

Той, хто пізнав – приймає його,

Той, хто чекає – далі йде, віддаляється.