5. Високе, стародавнє

Си Кунту (переклад Юрія Буряка)

Незглибима людина сідлає істинне

І тримає в руці ненюфар…

Пливе тими безбережними калпами.

Так бездонно!.. Порожній слід!..

Місяць сходить зі Сходу Ковша,

Легіт пустотливий мчить навздогін,

В синяві ночі великий Хуа,

Чує людина дзвін із вершин…

Геть усі межі і перепони!

Тань і Хуань в одинокому серці.

Містко душею величі жду…

Першопочатку від першопредка.