18. Дао-сутнє натхнення

Си Кунту (переклад Юрія Буряка)

Беру слова щонайпряміші,

Думки замислюю не глибокі.

Раптом стрічаю друга, що усамітнився:

Неначе бачу Дао-душу.

Вигин чистого ручая…

Тінь смарагдової сосни…

Один гість несе хмиз,

Другий гість слухає лютню.

Чуттям, нутром бувши осягнене

Чарівне, – воно не відшукується.

Зустрічаю його із неба:

Стихійний такий, надрідкісний звук!