10

Юрій Буряк

Між прохолодних стін

квадрат

єрусалимського неба

і тепло, яке йде згори,

проходить угору

і впору

залишити землю

і, як лихоманку,

забути свою

коханку,

сказавши: “Се не приємлю!”

Пройти

крізь нашарування

культур, часів,

безлічі голосів

у прохолодній камері

без жодного наміру

бути якимсь не таким,

але вирізнятися

рисами, стилем,

особливостями

відтінків

на відтинках

космічних відстаней,

геологічних зсувів,

які увібрав квадрат,

безлічі координат

і показників

із компасів,

etc., вібрацій між інь і янь,

могутніх протистоянь,

улеглостей,

переходів

через гірські хребти,

пересування народів

і теплоти

наготи,

де тільки я і ти.

Знову находить.

Наближується цунамі:

це між нами

в розлами

тектонічних зрушень

проникає вода

століть

і руйнує храми,

опускає під воду

вроду

молодості твоєї

в Середзем’я

десь на краю Егейї

і являє риси

холоднувато глибинного моря

барви

кількатисячолітнього парубка

вічно юного Діоніса

з виноградними гронами

образів і скульптур,

де Ашшур,

Аменхотеп,

зороастрійці

й вогнепоклонники

втягують до вертепу,

де в ритуальних масках

триває життя

вертеп.