17

Юрій Буряк

Ми пройшли хребтом

гори

напроти Оливної

і всього сюжету

Нового Заповіту.

Небо в атмосферних

відмінах

було полотном,

де відбу(и)валось

людське життя.

Влітаючи до щільних шарів

атмосфери,

згорали метеорити,

як спогади про

минуле,

ми згадали Дніпро

й родичів

твоїх і моїх,

центр міста і Вузол.

Коли ми

горою йшли,

у глибині землі

пружинили черепки

прадавньої Іудеї,

Шумеру й Аккаду.

Ми обнялися з тобою,

як обнімаються друзі,

що знають

ціну

життя.

Небо нагадувало Аркаду,

крізь яку

ми входимо в інший світ,

але вуличка у долині

повернула в реальність,

хоч було це не в Україні,

а були це, як мовлять,

райони спальні

іншого раю.

На бейсболці таксиста,

що визирнув у віконце

автівки,

був напис:

ISRAEL.