Балада про Розалінду
Езра Паунд (переклад Юрія Буряка)
Наш Король на дубовому троні сидить,
Наш старий Король живе геть один!
Десять років спливло, не годин.
На колінах – книга, похнюплена голова,
А любов його вмерла давно. Овва,
Десять років спливло як один.
Воював лорд Х’ю на Сході за хрест,
Шматував його ворон зі східних крес…
Десять років змарновано, не годин.
“Пробі, де ж Розалінда – світла, мов день,
І стрімка, мов той вітер?” Анітелень!
Десять років спливло як один.
Наш Король мовчки думає щось один
І усе на чорному троні сидить.
Десять років змарновано, не годин.
Думу думає чорну старий Король,
Ні про що думки, та й яка їхня роль,
Коли десять років злилося в один?
То де ж Розалінда, леді наша, яка
Світла, мов день, і, як вітер, стрімка?
Десять років спливло як один.
Наш старий Король понуро сидить –
І ні пари з вуст, виє вітер, вогонь стугонить.
Десять років чи й більше злилося в один.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
“Батьку, прийшла я, – над троном тінь.–
Донька рідна твоя, то скажи ж хоч ти”.
Десять років змарновано, не годин.
Силоміць відвезли мене в замок д’Ор,
Як не ти говорити мав, батьку, то хто?..
Десять років ще й більше спливло як один”.
Наш старий Король сидів, як німий,
Було чути ридання й виття вітрів.
Десять років ще й більше злилося в один.
І тоді ми взяли його й силоміць
Опустили із троном у землю ниць.
Десять літ чи й більше спливло як один.
На колінах книга, схилилася голова,
А любов Короля вже давно нежива.
Десять років чи й більше змарновано, не годин.
Розалінда тепер нами править сама.
(А ми славимо Бога, що дає нам корма).
Десять років чи й понад спливли як один.