Балада про Розалінду

Езра Паунд (переклад Юрія Буряка)

Наш Король на дубовому троні сидить,

Наш старий Король живе геть один!

Десять років спливло, не годин.

На колінах – книга, похнюплена голова,

А любов його вмерла давно. Овва,

Десять років спливло як один.

Воював лорд Х’ю на Сході за хрест,

Шматував його ворон зі східних крес…

Десять років змарновано, не годин.

“Пробі, де ж Розалінда – світла, мов день,

І стрімка, мов той вітер?” Анітелень!

Десять років спливло як один.

Наш Король мовчки думає щось один

І усе на чорному троні сидить.

Десять років змарновано, не годин.

Думу думає чорну старий Король,

Ні про що думки, та й яка їхня роль,

Коли десять років злилося в один?

То де ж Розалінда, леді наша, яка

Світла, мов день, і, як вітер, стрімка?

Десять років спливло як один.

Наш старий Король понуро сидить –

І ні пари з вуст, виє вітер, вогонь стугонить.

Десять років чи й більше злилося в один.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

“Батьку, прийшла я, – над троном тінь.–

Донька рідна твоя, то скажи ж хоч ти”.

Десять років змарновано, не годин.

Силоміць відвезли мене в замок д’Ор,

Як не ти говорити мав, батьку, то хто?..

Десять років ще й більше спливло як один”.

Наш старий Король сидів, як німий,

Було чути ридання й виття вітрів.

Десять років ще й більше злилося в один.

І тоді ми взяли його й силоміць

Опустили із троном у землю ниць.

Десять літ чи й більше спливло як один.

На колінах книга, схилилася голова,

А любов Короля вже давно нежива.

Десять років чи й більше змарновано, не годин.

Розалінда тепер нами править сама.

(А ми славимо Бога, що дає нам корма).

Десять років чи й понад спливли як один.