Vana

Езра Паунд (переклад Юрія Буряка)

Очікував намарно

Смиренності від серця;

Повторював намарно:

“Десь є співці, в котрих

Величніше за тебе спів

Догори знесеться”,

Воно ж відповідало,

Як вітер й співи лютні,

Що проти ночі линуть

Плачами на розпутті,

Не даючи розради

Зринають повсякчас:

“Пісне. О пісне”.

У сутінках відлуння звук покриває тремом

І виграє, мов струни,

Що вічно кличуть пісню.

Як виснажили звуки мене, тортури й муки,

Через блукання марні на кола схожі очі –

Сліди, які лишились по бурях пилових.

Та в сутінках подосі я виповнений тремом,

Маленький червонстий ель так волає: «Пісні!»,

Маленький сіруватий ельф теж горлає «Пісні!»,

Маленький рудуватий листок волає «Пісні!»,

Маленький зелененький листок тріпоче «Пісні!»

Слова, неначе листя напровесні торішнє, гуляють разом

З вітром, пісень жадають й кличуть лише одного: “пісні!”