La fraisne
Езра Паунд (переклад Юрія Буряка)
(Сцена: ясеневий гай у Малверні [4])
Похмурий від знання, я занеміг,
Пройшов усе, й від того був старий,
Відкинути я мусив безум свій
І холод, рам’я старості благе.
Я був міцний – казали так мені –
Між юнаків король усіх змагань,
Та кинув ті розваги без вагань
Й живу відтоді так, як хочу сам.
Між ясеневих стовбурів дерев,
Лицем занурившись у листя із дубів,
Тягар минулого відкинути зумів –
Зв’язків колишніх осоружний жмут.
І там, де тихий став Mar-nan-otha [5],
Для себе наречену я знайшов,
Що диким деревом колись була.
Зі мною вона дуже ніжна, їй
Завдячую я тим, що все забув,
Що сталося в минувшині моїй,
А звісток погомін – то тільки шерех листя.
Старі стежки я кинув – дяка їй! –
Та кажуть: “Це є марення!” – мені.
Пізнав був горе я, воно вода, що точить дні,
Та справжнє горе – то безумство є.
І що?
Себе від божевілля я звільнив,
Сховавши сльози під каміння, листям їх прикрив,
Хоч поголос пішов, що я один із них,
Безумців, та уникнути устиг
Безумства я, мене звела
З моїх старих стежок
Та, що була,
Моєю судженою,
Посестра ставу лісового; хай
Кажуть люди, що мене кохає
Не жінка, та я тішусь тим,
Що наречена солодко так любить
Мене, оберіга від бісовні.
Овва! нарешті поталанило мені,
Так поталанило, що з нею ми лиш вдвох
І не тривожить нас ніхто.
Я був міцний поміж молодиків…
Казали так мені поміж молодиків…
І раптом я побачив жінку…
…Вона була… вона була… ох, я забув…
Я сподіваюся, вона не прийде знов,
Не пам’ятаю я…
Нехай вона поранила мене,
Але було це так давно.
Я не бажаю згадувати більш.
Мені приємний доторк вітерця
Між ясенів тремких:
Ми тут лише удвох поміж дерев.
Примітки
4 Ясеневий гай на Малвернських пагорбах у Ворчестерширі був одним з друїдичних центрів.
5 Mar-nan-otha – вигадана назва (можливо, біблійного походження).