Salve o pontifex!
Езра Паунд (переклад Юрія Буряка)
До Суiнберна; напiвгiмн
Один за одним вони покинули тебе,
Верховний волхве Іакха [41],
Ти творив свої співи, подібні до посвисту вітру,
До шелесту листя дерев під сяянням сонця.
Навіть піщані пустелі
Й моря вслід шепотіли у тому ж ритмі,
Що все на землі є частиною
Цілого, єдністю. Та, попри те, люди з почту
Твого, знаючись на мелодії,
Заколисані хмелем твоєї музики,
Поспішали до моря, лишаючи тебе
Вартовим усіх таємниць містерії.
Верховний волхве Іакха,
Вдивляючись у лінії життя на долонях,
Русла й притоки, що під перстами твоїми,
Очі твої ширяють безмежжям
Хвиль небесних блакиті,
Де Триєдине Сестринство
Перебирає в пальцях нитки доль,
Не відаючи ні першопочатку, ані кінця.
Верховний волхве Іакха,
Ти притягуєш розмаїття доленосних
Ниток, накреслених у небі, споглядаючи
Барви їхніх відмінностей, співи
Підносиш до заходу сонця.
О Верховний волхве Іакха!
Зачаєний у таїнах містерій,
Співаєш ти дивні далекорідні гімни;
О Верховний волхве Іакха!
Життя і Смерть зі своїми стежинами –
То двійня посестер, де Смерть є співучасниця Життя
(Злосутність – зворотний бік благословення,
Тому й благословення набуває суті).
І ніч, й вітри нічні, і тихі голоси
Покликані піднести душі
Дріад і мавок, які провадять раду,
Ховаючись понад струмками, у затінках дерев
І на лісистих схилах пагорбів,
О Верховний волхве Іакха!
Із розмаїтих своїх таїн
Твориш ти вино пісні,
І найбільшим шаленством для почту є
Піддатись йому й захмеліти
Від видінь великих діянь,
Їхніх марнот з ритуалом кохання.
О Верховний волхве Іакха!
Се тому твої новонавернені потрапляють до полону
Магічного подиху, що є голосом Прозефони [42],
Полишаючи тебе в самоті, майстре посвячень,
Заради менад, що приходять крізь
Увиті диким виноградом лісові хащі,
Аби натішитися у позасвітах
Шаленством Іакха,
Котрий знається на таємницях подвійної чаші
Й може Царство мертвих
Обернути на красу пеанів.
О Верховний волхве Іакха!
Увінчаний славою вигадливої
Музики, недосяжної для людей:
Обвій нас!
Тепер, коли вечір на тебе сходить,
Пролийся на нас переповненою чашею,
Трунком врочистого співу, вином Іакха,
Що з часів завоювання [43]
Божественним чином закладене в багатьох
Із тих, хто, як і ти, плів
Кошики для виноградних грон,
В яких криється сила вина й натхнення.
О Верховний волхве Іакха,
Обвій
Своєю магією радощів, нас покидаючи!
Навіть при тім, що твої новопосвячені
Нині єднаються з морем,
А ти, складаючи гімни,
Служиш, випроставшись перед вівтарем,
Огорнутим тінями мертвих
Часів, коли твій Іакх
Відсахнувся від пагорбів, які
Збайдужіли до нього
І не славлять його, як допіру.
О Верховний волхве Іакха,
Ти вже наблизився до кордону пісків,
Де сапфіровий пояс моря
Даровано діві
Прозефоні, відпущеній задля весни.
Дивись! Обвій нас
Дивом таїнства, що оперізує тричі,
Поки сповнений ти ще снаги і уміння;
Хіба ти не любиш цю гінку Прозефону,
Звільнену задля майбутнього урожаю?
Коли ти, бувши юним, стаєш старим,
Ти постаєш перед Прозефоною, котру ти кохав,
Навіть у той похмурий час,
Коли вона, повертаючись до чоловіка,
Перетворювалася з діви на володарку потойсвіття.
Поки ти не старий і не молодий
Стоїш на березі моря,
Поки не став ще піском,
О Верховний волхве Іакха,
І не став ще хвилею,
що піски ті обрамлює,
Крізь усе переходячи в пояс моря,
О Верховний волхве Іакха,
Обвій нас!
Примітки
Варіант перекладу:
Salve o pontifex!
Суiнберну; напiвгiмн
Один за одним вони покидають тебе,
Жерцю Верховний Іакха,
Підхоплюючи твої співи навіть у звуках вітру,
Шепоті листя на вітті в спекотні дні.
Чи не безмір піщинок
І моря за пісками єдині
В безмежжі тут ми всі, нас багато,
Ми єдність. Та з твого почту,
Осягнувши твої мелодії,
Заколисані вином твоєї музики,
Йдуть мовчки узбережжям, покинувши тебе
Вартовим над містеріями твоїми,
Жерцю Верховний Іакха,
Бо життя під перстами твоїми,
А понад барвистим узбережжям
Очі твої ширяють безмежжям
Хвиль блакитних небес,
І як потрійне Сестринство,
Перстами торкаєш розуму струни,
Не відаючи ні причини, ані мети.
Жерцю Верховний Іакха,
Притягуєш розмаїття
Узбереж, і споглядаєш
Кольори, здіймаючи голос
До заходу сонця.
О Жерцю Верховний Іакха!
Зачаєний у таїнах містерій,
Співаєш ти дивні дальньоджерельні гімни;
О Жерцю Верховний Іакха!
Життя і шляхи смерті його
Близнючки-сестри, двійника
Життя (а злосутність – зворотний бік благословення,
щоб саме благословення стало сутністю)
І ніч, й вітри нічні;
Мовчазливі голоси, що служать душам
Дріад, чий таємний синкліт возсідає
На струмках і лісистих
Схилах у затінку,
О Жерцю Верховний Іакха!
З багатоликої Таїни
Видобуваєш ти вино пісні
І захмелюєш почет свій
Чи не видіннями великих діянь,
Їхньою марністю і ритуалом любові,
О Жерцю Верховний Іакха!
Се тому твої співпослушники схиляються на косу
Магічного вітру, що є голосом Прозефони,
Який залишає тебе в самоті, майстре посвячень,
Заради менад, що приходять крізь
Обплетені диким виноградом хащі,
Щоби поза всім світом упитися
Шаленством Іакха,
Щоби, перейнявшись таїнами подвійної тиші,
Вони обернули мертвість усесвіту на красу пеанів,
О Жерцю Верховний Іакха,
Увінчаний славою першотворення,
Обплетений музикою, яку неспроможна
Людина збагнути:
Окропи!
Тепер, коли вечір сходить на тебе,
Окропи струменем з чаші хмільного
Трунку, вином Іакха,
Що з часу звитяги
Переважно трималося в сонмах
Тих, хто, як ти, плів з лози
Кошики для виноградних бростей,
Де приховано винні джерела
О Жерцю Верховний Іакха,
Окропи нас
Чаром своїм, нас покидаючи!
Чи не тоді, як твої співпослушники
Єднаються з морем,
А ти, що гімни складаєш,
Служиш, випростуючись перед вівтарем,
Пов’язаним тінями
Вмерлих літ, коли твій Іакх
Відвернувся від могил, що нехтували
Його присутністю, щоб не славити його цілковито,
О Жерцю Верховний Іакха,
Наближаєшся нині ти до кордону пісків,
Де сапфіровий пояс моря
Посланий діві
Прозефоні, відпущеній ради весни.
Узри! Окропи нас дивом тричі опоясуваного таїнства,
Й чи не любиш ти прозефони стрункої,
Яку звільнено заради врожаю;
Коли ти, бувши юним, зістаришся,
То постанеш перед Прозефоною,
Яку ти любив,
У мряці чи не в той же час,
Коли вона, до мужа повернувшись,
Царицею вже буде, а не дівою, як днесь.
Доки ти не старий і не молодий,
Стоячи край моря, не став ще піском,
О Жерцю Верховний Іакха,
І прибула хвиля
Не обрамила берега,
Перетворившись через усе на пояс моря,
О Жерцю Верховний Іакха,
Окропи нас!
41 Iакх – бог Елевсинських містерій, асоціювався з Діонисом (Вакхом).
42 Прозефона – зб. образ: Прозерпина + Персефона.
43 Vicisti, Nazarenus! (Ти переміг, назареянине! – слова, приписувані Юліанові Відступнику).