Зневіра

(переклад Юрія Буряка)

Коли виходила Фетіда за Пелея,

підвівся Аполлон на осяйнім застіллі

й подружжя молоде благословив

за пагінець, що вийде з їх єднання.

Прорік: «Недуги обминатимуть його

до старості глибокої. А жити

він довго буде, я кажу». Фетіда

зраділа вельми, Аполлонові слова,

що знавсь на віщуваннях,

звучали запорукою гараздів її дитини.

І згодом, коли зростав Ахілл й була

в усій Фессалії відома його врода,

Фетіда згадувала бога віщування.

Але одного дня від подорожніх

вона почула, що Ахілла вбито в Трої.

Фетіда рвала на собі багряні строї

і скинула їх з себе, і жбурляла

додолу з рук браслети і каблучки;

не тямлячи себе від болю, в старців

запитала, де ж був у час цей мудрий Аполлон,

поет, що промовляє на застіллях

так велемовно, де запавсь віщун,

коли у розквіті юначих літ убили її сина.

І старці їй відповіли, що Аполлон

спустився сам на поле брані в Трою

і разом із троянцями убив Ахілла.

1904

Примітки

В оригіналі віршеві передує розлогий епіграф з Платона («Держава», ІІ, 383б), де згадано першоджерела міфа (Гомер, Есхіл), покладеного в основу твору.

За виданням: Константінос Кавафіс Вибрані поезії / Переклад Юрія Буряка. – К.: Українські пропілеї, 2021 р., с. 61.