Ахіллові коні

(переклад Юрія Буряка)

Коли побачили Патрокла вбитим,

Патрокла мужнього, могутнього, на силі,

то сльози потекли в коней Ахілла;

безсмертна, їхня гнівалась природа

на смерть, перед якою все ніщота.

І голови зметнулись, гриви загойдались,

копита вдарили і сльози навертались

по юному Патроклові, котрому вже не жити,

що прахом впав на персть у кров пролиту,

в Ніщо велике із життя пішов,

без подихубо остигала кров.

Побачив Зевс ці сльози й засмутивсь.

«Можливо, – каже, – на Пелеєвім весіллі

так необачно я вчинив на ділі –

ба, краще я не віддавав би вас,

нещасні мої коні! Людства час

є іграшкою фатуму щоразу,

і вас, котрих ні смерть, ні старість не уразить,

людська біда минуща все ж гнітить –

втягли вас люди в те, що їм болить».

Одначе за довічне горе смерті

ллють скорбні сльози гривані шляхетні.

1897

Примітки

Патрокл – приятель Ахілла, ахейця, що уславився в Троянській війні.

Пелей – батько Ахілла.

За виданням: Константінос Кавафіс Вибрані поезії / Переклад Юрія Буряка. – К.: Українські пропілеї, 2021 р., с. 47.