Каламар

(переклад Юрія Буряка)

Святилище поетове, коштовний каламарю,

з ядра твого щоразу поновний світ зринає

і всякий образ в тебе немовби поринає

і з радістю новою вертає, повен чарів.

Де атрамент знаходить нові твої міфічні

Скарби! Краплина кожна, що на папір стікає,

ще більшим діамантом спалахує і сяє

й вигранює уяву в тони діамантичні.

Де навчений ти слів цих, що в світу осереддя

знов кидаєш зухвало, приводячи у захват,

що будуть, поки й світу – і завтра, і позавтра,

слова, які міцніші бувають за бескеття.

Слова, які знайшов ти і ними повниш слух,

які лунають, ніби ми чуємо їх вперше,

що сяятимуть знову, і вбитими не вмерши,

у іншому житті-бо їх виплекав наш дух.

Перо, яке вмочаємо, нам стрілку нагадає,

яка по дзигареві душі свій шлях верстає.

Найтонші поривання формує й заміряє,

душі годинам рівень і міру визначає.

*

Поетове святилище, коштовний каламарю,

із атраменту твого щоразу світ зринає –

мені спадає думка про те, які світи ще

ти втратиш, як обійме

вночі колись поета останній сон глибокий.

Слова завжди там будуть. Чи буде невзабарі

той, хто знайти їх зможе й проб’є безмов’я днище!

Але, поету вірний, ти будеш одинокий.

1894

Примітки

За виданням: Константінос Кавафіс Вибрані поезії / Переклад Юрія Буряка. – К.: Українські пропілеї, 2021 р., с. 36 – 37.