Елегія квітів

(переклад Юрія Буряка)

Улітку весь навкільний світ

рясний вкриває різноцвіт.

З полів усіх, що вкрились буйним цвітом,

являє молодість себе, щоразу краща, але з літом

минає швидко і летить аж ген крайсвіту

чи на Великдень зрошує сльозами мармур плит.

Улітку весь окільний світ

рясний вкриває буйноцвіт.

Але ті ж самі очі їх вже не знайдуть.

Але вже інші руки на інші груди їх кладуть.

І невблаганно ті ж місяці так само йдуть,

обличчя змінюються і марніє вид.

Улітку весь довкільний світ

рясний вкриває різноцвіт.

Та радість не завжди квітки дають:

одні нас тішать, інші прикрість шлють;

і там, де плачемо, на цвинтарі, цвітуть,

і там, де весело, де барв усіх розліт.

Знов літо настає і знов поля вкриває цвіт.

Але з вікна не видно світу.

За склом все менше й менше літа.

Усе щезає, мороком повите.

Земля пливе зпід ніг із плином літ.

*

Не тим це літо є для нас, коли

над полем буйноцвіт.

Лілеї Серпня проминулого вгорі цвітуть.

Літа, що збігли, стрімко знов течуть.

Коханих тінями кивають нам з розпуть,

а серце жде з полів на одповіт.

1894–1895

Примітки

За виданням: Константінос Кавафіс Вибрані поезії / Переклад Юрія Буряка. – К.: Українські пропілеї, 2021 р., с. 34 – 35.