Тімолай-сіракузець

(переклад Юрія Буряка)

Сей Тімолай був ще той музикант

з міста в Сицилії, першім з окрас,

захід і схід що єднав одночас

міст, що розкидані ген самопас

по Есперії, де еллінський світ –

там, де Неаполь, Марсель, Акрагант,

там, де Тарент і Панормос, всякчас

до Сіракуз рветься натовп щораз

гру музиканта послухать як слід.

Глибоко знає він ліру й кіфару,

з виводом лучить звуків увід,

поміж дворами поширює чари

пишних мелодій під вигуків шквал,

і, як вичерпується запас

і порожніє крамниця, зі струн

рине поезій азійських тайфун –

той, що замінить і ревінь чудовний,

і Ekvatani та Nino парфум…

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Та серед шуму численних похвал

щедрих дарунків нагорнуто вал.

Щирий в осмуті своїй Тімолай.

Саміос мужній старається марно,

зайва там тиша, де гульбощів схід.

Смуток його нескінченний захмарно,

смуток великий панує над ним,

все в ньому болем пройнято сумним.

Поки душа його музики повна,

звуки таємні поринуть ізнов,

око старіє від болю і шалу

й найдосконаліші плетива звуків,

не проявившись, лягають під гніт.

Люд шаленіє і схвалює з жаром

те, що для нього давно вже примара.

Гул долітає до нього як шквал.

Щедрих дарунків нагорнуто вал

й ніби розгублений той музикант

1894

Примітки

За виданням: Константінос Кавафіс Вибрані поезії / Переклад Юрія Буряка. – К.: Українські пропілеї, 2021 р., с. 31 – 32.