Години смутку

(переклад Юрія Буряка)

Природу опоганюють щасливі,

у смутку розпростерлася земля,

блищить сльозою Вранішня Зоря

і вечори – бліді й осиротілі,

душі тонкої безутішний спів.

Зефірів зойки й думи невимовні,

в очах фіалок бачу нарікання,

в житті троянд, що боляче нас ранять,

і луки таємничим смутком повні,

і схлипування – в глибині лісів.

Нехай щасливим – шани повен міх,

нехай їх оспіває віршомаз –

Природи двері замкнуто для вас,

байдужі і жорстокі, хто на сміх

нещасну батьківщину перевів.

1892 (?), 1895

Примітки

За виданням: Константінос Кавафіс Вибрані поезії / Переклад Юрія Буряка. – К.: Українські пропілеї, 2021 р., с. 38.