Деметрій Сотер (Рятівник) (162–150 до р. Х.)

(переклад Юрія Буряка)

Ошуканий в усіх своїх надіях!

Він марив подвигом і мріяв, що колись

покінчить із приниженням, яке

гнітить його вітчизну після битви

біля Магнезії.

Хай знову Сирія ввіб’ється в силу

як держава, із військом і походами,

з фортецями великими, з багатством.

Як важко переносив, як страждав

у Римі він, коли в розмовах чув од друзів,

блискучих юнаків з родин шляхетних,

освічених і витончених вельми,

котрі вказували шану йому, царя Селевка синові,

коли в розмовах друзів чув ледь стримувану,

ледь приховувану нехіть

до династій в еллінському світі,

що занепали й непридатні до речей серйозних,

до урядування народом, до державних справ.

Він геть ішов, нетямився і клявся,

що в цих розмовах правди на мізинець,

що з ним не станеться того, що в цих розмовах,

бо в ньому є рішучість, сила волі

до боротьби, до звершень і піднесень.

Лише б дістатися до Анатолії,

лише б з Італії втекти

і силу всю, яку в душі він має,

всі поривання ці вітчизні передати

й народові своєму.

Лише б до Сирії дістатися!

Він хлопчиком її покинув і тепер

лиш невиразно пригадував її, та подумки

до неї линув, наче до святині,

до якої наближаєшся, обожнюючи

прекрасні краєвиди і видіння

міст еллінських, портів і гаваней.

А нині? Нині безнадія, біль.

На жаль, із Риму друзі мали слушність.

Незмога, щоб протримались династії,

посталі по звитягах македонців.

Байдуже: він терпів це, скільки міг,

боровся [до останнього] і в чорному розчаруванні

одне лиш до уваги брав і з гордістю плекав,

що і в своїй поразці несхитну

мужність він являє світу.

А решта все – марнота, сни порожні. Ця Сирія

майже нічого схожого не має

із батьківщиною його – в руках у Геракліда з Валом.

1919

Примітки

Нащадок Антіоха ІІІ Великого, котрий зазнав поразки від римлян у Магнезії 190 р. до Р. Х., і син Селевка ІV. Деметрій провів молодість у Римі як заручник, тимчасом як його дядько, Антіох ІV Епіфаній, захопив трон Сирії і невдовзі передав його своєму синові Антіохові V. У 162 р. до Р. Х. Деметрій утік з Риму, здобув трон і боровся за об’єднання Сирії. Його здатність налякала сусідів й вони змусили римлян пильнувати за ним. Набув ворогів навіть серед тих, кому доводився покровителем («Ороферн»). Удався до гультяйства й пиятики. 150 р. до Р. Х. зазнав поразки і був убитий одним виборювачем трону, Олександром Валом, котрого Деметрій свого часу викупив у першого сатрапа Вавилону Аттала ІІ Пергамського і Птолемея VI Філометора.

За виданням: Константінос Кавафіс Вибрані поезії / Переклад Юрія Буряка. – К.: Українські пропілеї, 2021 р., с. 142 – 143.