Невже він помер

(переклад Юрія Буряка)

«Куди пропав, куди подався Софос?

Після стількох своїх чудес,

які поширили про нього славу

і про учення його серед племен,

він щез раптово, так, що

ніхто із певністю не знав, що сталося

(і де похований, також ніхто не знав).

Подейкували декотрі, що він помер в Ефесі.

Даміс про це, однак, не написав. Смерть

Аполлонія в Даміса не згадується ані словом.

Казали також, що на Лінді він у повітрі розчинився.

А чи, бува, історія ота про воскресіння

не є правдивою – що ніби понад Критом

вознісся він у давньому святилищі Діктини.

Та маємо іще надію на чудесне перевтілення

його в тіанця молодого, одного з його учнів…

Мабуть, час не настав повернення

його, щоб він явився світові ізнову,

а, може, преображений, він ходить

поміж нас невпізнаним. – Та знову

з’явиться, щоб істини навчати нас й підняти

з праху повинність перед нашими богами,

красу і славу еллінських обрядів».

Отак він мріяв у домівці вбогій

після читання Філостратового

«Діяння Аполлонія з Тіан»,

один з язичників – із вельми нечисленних,

що на той час лишились;

доволі жалюгідна, втім, і боязка

людина, він прикидався

християнином й відвідував богослужіння.

І це було в часи, коли на троні

сидів старий Юстин-благочестивець,

і місто богошанобливе Александрія

було безжальним до ідолопоклонства.

1920

Примітки

Назва вірша – це фраза з праці Філострата «Життя Аполлонія Тіанея», VIII, 29: біографія, написана бл. 200 р. після Р. Х. Аполлоній народився десь за чотири роки до Р. Х. у Тіанах. Він вивчав грецьку філософію і засвоїв аскетичний спосіб життя піфагорейців, згодом багато подорожував на Сході (навіть і в Індії) і став відомим завдяки своїм чудодійним силам. Останні роки свого життя провів в Ефесі. Згідно з переказом, він зник у храмі Афіни в Ліндлосі (Родос), водночас, згідно з іншим міфом, він зник у храмі Діктиніси (мінойське божество) на Криті. Багато його чудес, про які розповідає Філострат, достеменно подібні до чудес Ісуса Христа. Вважається, що біографія Філострата спиралася на спогади Даміса, учня Аполлонія. Друга частина вірша передає монолог одного уявного язичника, котрий жив у часи царювання візантійського імператора Юстина (518–527 рр. після Р. Х.).

За виданням: Константінос Кавафіс Вибрані поезії / Переклад Юрія Буряка. – К.: Українські пропілеї, 2021 р., с. 144 – 145.