Сонце по полудні

(переклад Юрія Буряка)

Як добре я цю комірчину знаю!

Під винайм бюро торговим нині здано

і її, й суміжну. Уся будівля стала

бюро для посередників, торговців, товариств.

Ах, комірчина ця, мені така знайома!

Біля дверей стояла тут канапа,

а перед нею був турецький килим

і вази дві жовтіли на полиці.

Праворуч, ні, напроти – шафка з люстром.

Стіл посередині, де він писав,

і три великі крісла із соломи.

Біля вікна стояло їхнє ліжко,

де так вони кохатися любили.

Цього не відшукати вже ніде!

Біля вікна стояло їхнє ліжко,

пополудні осяяне до половини.

… Ми розлучились по обіді о четвертій,

здається, лиш на тиждень… Леле,

той тиждень став довічним.

1919

Примітки

За виданням: Константінос Кавафіс Вибрані поезії / Переклад Юрія Буряка. – К.: Українські пропілеї, 2021 р., с. 137.