На шляху до Сінопа

(переклад Юрія Буряка)

Цар Мітрідат, славетний, всемогутній,

міст багатьох володар,

військ незчисленних, армій повелитель,

шлях на Сіноп тримаючи, звертає на узбіччя,

на путівець, віддалений від центру,

де мав один віщун свою оселю.

Шле полководця Мітрідат до нього

дізнатися, які здобуде ще

в майбутньому маєтності й держави.

Пославши полководця, до Сінопа

він далі з почтом свій похід продовжив.

Віщун тимчасом йде в таємний сховок

і з півгодини звідти не виходить.

Аж ось з’являється, стурбований, і каже

до полководця: «Не зміг я з’ясувати

в розпливчастому головного, день сьогодні

до яснобачення ніяк не надається.

Лиш тіні промайнули – до пуття нічого

не розгледів. Але, гадаю, що цареві слід

задовольнитись тим, що він вже має.

Нові здобутки в небезпеку вкинуть.

Дайбі йому тим вдовольнитися, що має!

Зненацька доля може все змінити.

Перекажи цареві Мітрідату:

“Нечасто біля сильного владики,

як біля твого предка, є шляхетний друг,

що вчасно на землі накреслить списом

рятівне: «Тікай-но, Мітрідате»”».

1928

Примітки

Мітрідат 6-й (132 – 36 рр. до н. е.) – цар Понту (120 – 63 рр. до н. е.).

За виданням: Константінос Кавафіс Вибрані поезії / Переклад Юрія Буряка. – К.: Українські пропілеї, 2021 р., с. 202.