Нумо, царю лакедемонян

(переклад Юрія Буряка)

Не дозволяла собі Кратисіклея,

щоб люди побачили сльози в очах її,

чули б ридання від неї:

й ступала велична і мовчазна.

Не виказував незворушний той вигляд нічого –

ні пекучого болю, ані стану гнітючо-сумного.

Хай там що, лиш на мить одну стриму не стало:

й перед тим як зійти на нещасне судно,

щоб від’їхати в Александрію,

вона храм Посейдона відвідала з сином,

щойно лишилися вдвох, обійняла його,

до грудей притискаючи, каже Плутарх,

«і стривоженого».

Проте сильний характер її не підвів:

і, оговтавшись, дивна жінка

Клеомену сказала: «Нумо, царю

лакедемонян, – щоб, коли ми

опинимося на чужині, нас не бачив

ніхто у сльозах і такими, що Спарти

не гідне щось чинять. Усе в нас

од присудів долі, що їм віддаємось невхильно».

І в корабель увійшла, вирушаючи «долі» назустріч.

1929

Примітки

Складна історія з Клеоменом та його матір’ю прокоментована у поезії «У Спарті».

За виданням: Константінос Кавафіс Вибрані поезії / Переклад Юрія Буряка. – К.: Українські пропілеї, 2021 р., с. 210.