Еллінолюб

(переклад Юрія Буряка)

Про гравюру подбай, щоб вийшла вона

мистецькою. З виразом серйозним і строгим.

Діадема виглядатиме краще тісніша:

ті, парфійські, заширокі, мені вони

не до вподоби. Напис по-еллінськи, як зазвичай,

без гіпербол і не помпезний –

щоб проконсул, бува, не запідозрив чогось,

бо він скрізь копирсає й доносить у Рим –

але, звісно, одначе тримаючи гідність.

І на розвороті – щось добірне; якийсь

дискобол або хлопець вродливий.

Та насамперед раджу поглянути

(боронь, Боже, Сіфасте, цього не забудь),

аби після «Цар» і «Спаситель»

різьбленим шрифтом ошатно вписати «Еллінолюб».

І нині, аби не почав з мене кпити

оцим «Що за елліни?» «В біса еллінське

де – позад Загру, отут, за Фраатом?» –

он ще більші є варвари, силасиленна,

які пишуть таке, чом же нам не писати?» –

Адже, зрештою, не забувай, що й до нас

вряди-годи приходять софісти

із Сирії, й віршомази, і всяка така шалупонь.

Тож вважати нас неелліністами – нонсенс, гадаю.

1912

Примітки

Риси характеру і змалювання уявні. Фраат – місто в Мідії, зимове сельбище парфійських царів. Загр – гірський хребет, що відокремлював Мідію від Ассирії.

За виданням: Константінос Кавафіс Вибрані поезії / Переклад Юрія Буряка. – К.: Українські пропілеї, 2021 р., с. 86.