Магнезійська битва

(переклад Юрія Буряка)

Він утратив давно вже відвагу свою й поривання.

Лиш до тіла у втомі, недужого майже, старання

докладатиме він і про нього лиш дбатиме, крайні

свої дні проведе безтурботно. Принаймні

так Филипп запевняє. Він грає увечері в кості,

має смак до розваг. І трояндами просить

вкрити стіл. Що, коли у Магнезії краху

Антіох зазнає? Кажуть, вщент бідолаху

розтрощили із військом блискучим. Може, брехні?

Те, що звідти спливло і пливе по поверхні?

Краще хай буде так. Хоч і ворог він,

та одного ми племені. «Краще хай» без торжеств на крові.

Тільки свята Филипп, річ ясна, відкладати не буде,

хоч і втома велика його дістає звідусюди,

має добру він пам’ять, вона його не покидає.

Він пригадує тих, кого в Сирії прах спочиває,

й сум глибокий, коли Македонія звалищем стала –

ненька їхня. Та стіл вже накрито і флейта заграла.

1915

Примітки

Филипп V Македонський зазнав поразки 197 р. до Р. Х. від римлян на місцевості «Кінос Кефалі», не діставши допомоги від Антіоха III Великого. Вірш переноситься на сім років пізніше, коли після Магнезійської битви римляни зміцнили своє панування на елліністичному Сході.

За виданням: Константінос Кавафіс Вибрані поезії / Переклад Юрія Буряка. – К.: Українські пропілеї, 2021 р., с. 97.