На 25-му році свого життя

(переклад Юрія Буряка)

Щовечора він ходить до таверни,

де місяця минулого вони зустрілися.

Розпитував, але ніхто не знав

нічого, що б йому сказати.

Із їхніх слів, одначе, випливало,

що познайомився він з типом невідомим,

одним із тих численних підозрілих

із шобла юнаків, що кублилися там.

Нехай би й так! Він до таверни ходить регулярно

щоночі, де сидить і дивиться на вхід,

аж до знемоги дивиться на вхід:

мо’, увійде. А раптом пізно прийде.

І так – либонь, три тижні поспіль.

На похіть навіть розум занеміг.

І на вустах – цілунків слід пече.

Страждає від тривалої жаги вся плоть його.

На ньому, як тавро, той доторк тіла

і прагне знову з ним того ж єднання.

Та він вдає, що думає над чимсь.

Виказуючи мало не байдужість. –

Втім, ризикуючи, не відступає він

від рішення, яке прийняв. Хоч знає

про імовірність згубного кінця.

1925

Примітки

За виданням: Константінос Кавафіс Вибрані поезії / Переклад Юрія Буряка. – К.: Українські пропілеї, 2021 р., с. 176.