Слово до Антіоха Епіфана
(переклад Юрія Буряка)
| Антіохієць юний | каже базилевсу: |
| «В моєму серці | жевріє надія, |
| що македонці знову, | Антіоше Епіфане, |
| що македонці | у великім герці |
| здолають знову. | Якщо їм доля |
| усміхнеться, | віддам твої дарунки, |
| кому скажеш – | і лева, й коней, |
| і з коралу Пана, | й палац ошатний, |
| і сади у Тірі, | і решту з того, |
| що маєш мені дати, | Антіоше Епіфане». |
| Можливо, це й | збентежило царя. |
| Та водномить згадав | він батька й брата, |
| й не відповів. | Вивідувачі – пильні. |
| Та, як не прикро, | тим часом звістка |
| про сумну розв’язку | з-під Підни надійшла. |
1922
Примітки
Антіох Епіфан (215 – 164 рр. до н. е.) – сирійський цар (175 – 164 рр. до н. е.).
У битві при Підні в Греції (168 р. до н. е.) римляни розгромили македонського царя Персея, союзника Антіоха,
За виданням: Константінос Кавафіс Вибрані поезії / Переклад Юрія Буряка. – К.: Українські пропілеї, 2021 р., с. 162.